UPD. Перша партія пішла за три години, відкрито передзамовлення на другу.
У попередньому пості, де базовій теорії передбачалося відвести пару абзаців, я, як зазвичай, захопився і написав текст для тих, хто не знайомий з азами (в цьому немає нічого страшного!) виробництва міцного алкоголю. Для представлення нового продукту місця не залишилося, і ось друга спроба.
Нагадаю, що в магазині «Воєводки» відкрився відділ дистилятів. За моїм задумом він складатиметься з шести товарів, з яких в наявності поки тільки один, а решта пʼять зʼявляться, сподіваюся, до кінця цього дикого року, тому що їм потрібен час дозріти.
ДЖИН «АНТОНІК»
Не знаю, як це сталося, немов якесь затемнення зійшло. Джин в моєму магазині взагалі не повинен був зʼявитися ніколи. Це напій, який я зненавидів в шістнадцять років, і більша частина життя минула без нього і без будь-якого від цього жалю.
За іронією долі саме він став першим дистилятом, який я готовий представити шановній публіці. І не тому, що мене протягом довгих років просили створити джин і ось нарешті я його зробив. Ніхто мене про таке не просив. Але коли я спробував те, що у мене вийшло, я переконався, що це шикарний старт.
Хоча, звичайно, це все необʼєктивно, тому що своєму взагалі багато що прощається, алкоголю в тому числі. Будь-яке відхилення від канонічного рецепта, яке б в магазинному продукті розцінювалося як вада в смаку, у своєму напої здається милою авторською деталлю.
Словом, джин вийшов дійсно дивний, але чудовий.
Дивина його полягає в тому, що він… не поєднується з тоніком. Звідси й назва з ледь відчутною грою слів: Untonic.
А прекрасність його в тому, що він чудовий у чистому вигляді.
Коли я зробив перший випробувальний ковток, я сам здивувався: що це, як це?!
По-перше, він дуже мʼякий. Сорокапʼятиградусний джин пʼється легше зернових сорокаградусних. По-друге, у нього ніжний фруктово-апельсиновий присмак. Фруктовий, Карле!
Причому я навіть знаю, як так вийшло, але не впевнений, що зможу повторити, тому що рецепт не те що корегувався на ходу — він переосмислювався в процесі. З наполеонівською рішучістю одні інгредієнти безжально замінялися іншими.
І ось ми отримали джин з таким ніжним смаком, що він губиться в агресивному тоніку, але розкривається пахучою трояндою в чарці на тонкій ніжці.
Як вживати: після вечері по парі келешків маленькими ковтками. Можна взагалі нічим не закушувати або покласти на блюдце кілька виноградинок. Тільки не хапати їх відразу. Я підношу чарку до носа, вдихаю хвойний запах справжнього ялівцю, трохи відпиваю, рецептори відразу дають сигнал хвойного смаку. Потім ковтаю, в горлі зʼявляється палаюче тепло. Дивно, думаю, як мʼяко пʼються сорок пʼять градусів, не повірив би. І потім, щоразу несподівано, в посмаку проявляються фруктові та цитрусові нотки. Чистий захват. Я шістнадцятирічний дивлюся на себе сорокарічного з чаркою джина та блаженною посмішкою насолоди й не вірю, що таке взагалі можливо.
Зараз для мене мій «Антонік» це напій номер один. З двадцяти доступних пляшок дві я забираю собі, в магазині залишаються вісімнадцять.
Ще момент: для лінійки дистилятів ми обрали інші пляшки. Вони без нарізного горлечка та алюмінієвих ковпачків і закупорюються Т-образними корками. Цілісність упаковки забезпечують «акцизні марки» — папірці, які наклеюються на пробку по типу акцизної марки. На фото її ще немає, але до завтра, думаю, ми їх намалюємо та надрукуємо. Хоча особливого сенсу в ній я поки не бачу, тому що все одно всі пляшки розливаю і пакую я сам і відправляю особисто вам, але так типу солідніше.
Безкоштовно доставляємо по Деміївці та Голосієву. Коли нам приходить замовлення від наших сусідів по району, кожного разу ми в чаті пропонуємо безкоштовну доставку, і дивно, що на сайті дотепер про це не було жодного слова. Нарешті дописали. На мапі позначена приблизна площа безкоштовної доставки. Якщо ваша адреса десь поруч, але не влучила в зелену зону, …
Спочатку задуманий як настоянка, що імітує смак бородинського хліба, «Портер» повівся своєрідно і до мети наблизився на відстань гарматного пострілу. Але це й непогано, тому що вийшов зовсім інший продукт, як мінімум незвичніший, а значить цікавіший. В основі «Портера» лежить обсмажений ячмінь — саме він задає титульний смак. Коли ще передбачалося, що настоянка матиме імʼя …
И это хорошая новость для тех, кто летает без багажа. Да, стограммовые бутылочки «Воеводки» можно брать на борт любого перевозчика, в том числе Wizzair и Ryanair, даже если у вас только ручная кладь. По требованиям безопасности Евросоюза в салоне с собой можно провозить столько «соточек», сколько влезет в прозрачный пакет на молнии размером 20×20 см …
Одного разу настає момент, коли твої настоянки та лікери, в які ти стільки років вкладав стільки сил, насичуються енергією до такої міри, що перехоплюють у тебе ініціативу. І починають зʼявлятися самі, без особливої твоєї участі. Так, наприклад, торік відбулося з джином. Він, можна сказати, дистилювався сам. Я взагалі до його появи у нас на полиці …
Новинка: джин «Антонік»
UPD. Перша партія пішла за три години, відкрито передзамовлення на другу.
У попередньому пості, де базовій теорії передбачалося відвести пару абзаців, я, як зазвичай, захопився і написав текст для тих, хто не знайомий з азами (в цьому немає нічого страшного!) виробництва міцного алкоголю. Для представлення нового продукту місця не залишилося, і ось друга спроба.
Нагадаю, що в магазині «Воєводки» відкрився відділ дистилятів. За моїм задумом він складатиметься з шести товарів, з яких в наявності поки тільки один, а решта пʼять зʼявляться, сподіваюся, до кінця цього дикого року, тому що їм потрібен час дозріти.
ДЖИН «АНТОНІК»
Не знаю, як це сталося, немов якесь затемнення зійшло. Джин в моєму магазині взагалі не повинен був зʼявитися ніколи. Це напій, який я зненавидів в шістнадцять років, і більша частина життя минула без нього і без будь-якого від цього жалю.
За іронією долі саме він став першим дистилятом, який я готовий представити шановній публіці. І не тому, що мене протягом довгих років просили створити джин і ось нарешті я його зробив. Ніхто мене про таке не просив.
Але коли я спробував те, що у мене вийшло, я переконався, що це шикарний старт.
Хоча, звичайно, це все необʼєктивно, тому що своєму взагалі багато що прощається, алкоголю в тому числі. Будь-яке відхилення від канонічного рецепта, яке б в магазинному продукті розцінювалося як вада в смаку, у своєму напої здається милою авторською деталлю.
Словом, джин вийшов дійсно дивний, але чудовий.
Дивина його полягає в тому, що він… не поєднується з тоніком. Звідси й назва з ледь відчутною грою слів: Untonic.
А прекрасність його в тому, що він чудовий у чистому вигляді.
Коли я зробив перший випробувальний ковток, я сам здивувався: що це, як це?!
По-перше, він дуже мʼякий. Сорокапʼятиградусний джин пʼється легше зернових сорокаградусних. По-друге, у нього ніжний фруктово-апельсиновий присмак. Фруктовий, Карле!
Причому я навіть знаю, як так вийшло, але не впевнений, що зможу повторити, тому що рецепт не те що корегувався на ходу — він переосмислювався в процесі. З наполеонівською рішучістю одні інгредієнти безжально замінялися іншими.
І ось ми отримали джин з таким ніжним смаком, що він губиться в агресивному тоніку, але розкривається пахучою трояндою в чарці на тонкій ніжці.
Як вживати: після вечері по парі келешків маленькими ковтками. Можна взагалі нічим не закушувати або покласти на блюдце кілька виноградинок. Тільки не хапати їх відразу. Я підношу чарку до носа, вдихаю хвойний запах справжнього ялівцю, трохи відпиваю, рецептори відразу дають сигнал хвойного смаку. Потім ковтаю, в горлі зʼявляється палаюче тепло. Дивно, думаю, як мʼяко пʼються сорок пʼять градусів, не повірив би. І потім, щоразу несподівано, в посмаку проявляються фруктові та цитрусові нотки. Чистий захват. Я шістнадцятирічний дивлюся на себе сорокарічного з чаркою джина та блаженною посмішкою насолоди й не вірю, що таке взагалі можливо.
Зараз для мене мій «Антонік» це напій номер один. З двадцяти доступних пляшок дві я забираю собі, в магазині залишаються вісімнадцять.
Посилання тільки тут, на сайт поки не викладаю: https://voevodka.ua/distillates/gin.
Ще момент: для лінійки дистилятів ми обрали інші пляшки. Вони без нарізного горлечка та алюмінієвих ковпачків і закупорюються Т-образними корками. Цілісність упаковки забезпечують «акцизні марки» — папірці, які наклеюються на пробку по типу акцизної марки. На фото її ще немає, але до завтра, думаю, ми їх намалюємо та надрукуємо. Хоча особливого сенсу в ній я поки не бачу, тому що все одно всі пляшки розливаю і пакую я сам і відправляю особисто вам, але так типу солідніше.
Найголовніше: 290 грн за півлітра.
Related Posts
Сусідам безкоштовно
Безкоштовно доставляємо по Деміївці та Голосієву. Коли нам приходить замовлення від наших сусідів по району, кожного разу ми в чаті пропонуємо безкоштовну доставку, і дивно, що на сайті дотепер про це не було жодного слова. Нарешті дописали. На мапі позначена приблизна площа безкоштовної доставки. Якщо ваша адреса десь поруч, але не влучила в зелену зону, …
Новинка: «Портер»
Спочатку задуманий як настоянка, що імітує смак бородинського хліба, «Портер» повівся своєрідно і до мети наблизився на відстань гарматного пострілу. Але це й непогано, тому що вийшов зовсім інший продукт, як мінімум незвичніший, а значить цікавіший. В основі «Портера» лежить обсмажений ячмінь — саме він задає титульний смак. Коли ще передбачалося, що настоянка матиме імʼя …
Соточки вернулись
И это хорошая новость для тех, кто летает без багажа. Да, стограммовые бутылочки «Воеводки» можно брать на борт любого перевозчика, в том числе Wizzair и Ryanair, даже если у вас только ручная кладь. По требованиям безопасности Евросоюза в салоне с собой можно провозить столько «соточек», сколько влезет в прозрачный пакет на молнии размером 20×20 см …
Кремовий апельсиновий лікер
Одного разу настає момент, коли твої настоянки та лікери, в які ти стільки років вкладав стільки сил, насичуються енергією до такої міри, що перехоплюють у тебе ініціативу. І починають зʼявлятися самі, без особливої твоєї участі. Так, наприклад, торік відбулося з джином. Він, можна сказати, дистилювався сам. Я взагалі до його появи у нас на полиці …